Шестой президент - вопреки "корифеям"

[Вэл]

Геннадий Друзенко. конституционалист. основатель первого добровольческого госпиталя им. Пирогова ещё в 14 и до сейчас.

его анализ "плана". который бы я не называл анализом, но скорее криком отчаяния.

оригинал на украинском. перевод на русский от машины гугл.

:-)

Спойлер

Gennadiy Druzenko
27m ·

ПЛАН СПРАВЖНЬОЇ ПЕРЕМОГИ
Оскільки "План перемоги" Президента – це його бачення, як Захід має врятувати Україну від росії, я його не коментуватиму. На жаль, Президент спробував сформулювати для наших західних партнерів, чого він від них хоче, і попередити, що "свято місце не буває порожнім" – якщо Захід не готовий захистити Україну, її ресурси дістануться московії.
Я в корні не згодний з такою десубʼєктивізацією українців, які одинадцятий рік несуть основний тягар російсько-української війни. У цей важкий (а можливо й поворотний) момент української історії хотілося б почути звернення глави держави насамперед до своїх співгромадян. В якому б він чітко сформулював цілі війни, ціну, яку пропонує власному народу заплатити за досягнення цих цілей, часові рамки, в яких ці цілі мають бути досягнені, та чим влада готова віддячити власному народу за його подвиг.
По суті, хотілося б, аби глава держави запропонував українцям новий суспільний договір, який би відновив солідарність між можновладцями, які ухвалюють рішення та розподіляють ресурси, та посполитими, які платять за виконання цих рішень, подеколи власним здоровʼям та життям, та ці ресурси генерують і віддають.
Насамперед я хотів би почути від Президента, за яку Україну ми воюємо. Бо майбутнє точно вимірюється не територією країни, а якістю життя її громадян. Я хотів би почути, що – окрім "гробових" – держава запропонує дітям та вдовам загиблих. Чи і надалі вона наполягатиме на рівності політичних прав тих, хто гарував останні роки на фронті, і тих, хто провів їх на чужині. Як ми збираємось викараскуватись з нашої демографічної ями? Що держава планує зробити, аби українські університети нарешті потрапили до Top-100 бодай Європи, якщо не світу? Чи охорона здоровʼя в Україні і надалі непублічно, але певно сповідуватиме принцип "Плати або помри"? Чи в Україні, за яку ми воюємо, посадовці навіть середньої ланки і надалі будуть значно багатшими за бізнесменів середньої руки? Чи впливова тіньова держава, для демонтажу якої українці і обрали Зеленського у 2019 році, і надалі ховатиметься за лаштунками конституції, яка наївно декларує правовладдя в країні, де все вирішують особисті стосунки та наближеність до влади?
Без відповіді на ці та інші засадничі питання все важче вірити в "План перемоги", який не про нас і не для нас. Мовляв, якщо Захід цікавлять природні багатства України – нехай він захистить нас від орди. Зброя та гроші без людей та мотивації не працюють. Доведено американцями у Вʼєтнамі, Іраку, Афганістані тощо. А мотивація зʼявляється, коли розумієш, що воюєш не тільки і не стільки за квадратні кілометри (чи кордони), а за майбутнє, в якому держава, яку ти захистив, стане справді твоєю. З мачухи перетвориться на матір. Захищатиме і піклуватиметься про своїх громадян, а не тільки згадуватиме про них, коли треба йти на війну чи платити податки...
На жаль, вчора ми не почули від Президента не те, що відповідей на ці болючі, але вкрай актуальні для кожного українця запитання, – ми не почули навіть самих запитань. Таке враження, що Верховголовкома більше цікавить допомога від наших партнерів, аніж стан справ у власній країні та виклики, які постають перед її громадянами.
Самими нагадуваннями про жахи Бучі та Маріуполя вже важко когось мобілізувати. Аби вистояти в найтемніші часи, президентові потрібно розповісти українцям про омріяну Україну, за яку хочеться вбивати і вмирати. В якій не буде клептоманів МСЕК-івців та інвалідів-прокурорів. В якій не бусіфікуватимуть громадян, а громадяни не атакуватимуть і не принижуватимуть працівників ТЦК. В словниках якої навпроти слоів "рішала" та "корупція"стоятиме примітка "застаріле", а навпроти "держслужбовець", «вчитель», «лікар», «поліцейський» – "гонорове".
Справжнім переможцем у цій війні стане той, хто запалить український народ мрією про майбутнє. Якому народ повірить, що для нього чи неї ця мрія не передвиборче гасло, а справжній сенс життя. Який згуртує та мобілізує народ заради втілення цієї мрії.
А поки такого лідера не видно, залишається апелювати до партнерів і сподіватись, що вони врятують Україну. І називати це «Планом перемоги»...

============перевод на русский===================

Геннадий Друзенко
32m ·
ПЛАН НАСТОЯЩЕЙ ПОБЕДЫ
Поскольку "План победы" Президента – это его видение, как Запад должен спасти Украину от России, я его не буду комментировать. К сожалению, Президент попытался сформулировать для наших западных партнеров, чего он от них хочет, и предупредить, что "святое место не бывает пусто" – если Запад не готов защитить Украину, ее ресурсы достанутся московии.
Я в корне не согласен с такой десубъективизацией украинцев, которые одиннадцатый год несут основную тяжесть российско-украинской войны. В этот трудный (а возможно и поворотный) момент украинской истории хотелось бы услышать обращение главы государства, прежде всего, к своим согражданам. В каком бы он четко сформулировал целые войны, цену, которую предлагает собственному народу заплатить за достижение этих целей, временные рамки, в которых эти цели должны быть достигнуты, и чем власть готова отблагодарить собственный народ за его подвиг.
По сути, хотелось бы, чтобы глава государства предложил украинцам новый общественный договор, который восстановил бы солидарность между власть имущие, которые принимают решения и распределяют ресурсы, и посполитыми, которые платят за выполнение этих решений, иногда собственным здоровьем и жизнью, и эти ресурсы генерируют и отдают.
Прежде всего, я хотел бы услышать от Президента, за которую Украину мы воюем. Ибо будущее точно измеряется не территорией страны, а качеством жизни граждан. Я хотел бы услышать, что, кроме "гробовых", государство предложит детям и вдовам погибших. Или и в дальнейшем она будет настаивать на равенстве политических прав тех, кто закалял последние годы на фронте, и тех, кто провел их на чужбине. Как мы собираемся выкарабкиваться из нашей демографической ямы? Что государство планирует сделать, чтобы украинские университеты наконец-то попали в Top-100 хотя бы Европы, если не мира? Или здравоохранение в Украине и дальше непублично, но вероятно будет исповедовать принцип "Платы или умри"? Или в Украине, за которую мы воюем, чиновники даже среднего звена и дальше будут значительно богаче бизнесменов средней руки? Влиятельно ли теневое государство, для демонтажа которого украинцы и избрали Зеленского в 2019 году, и дальше будет прятаться за кулисами конституции, наивно декларирующей правовластие в стране, где все решают личные отношения и приближенность к власти?
Без ответа на эти и другие основные вопросы все труднее верить в "План победы", который не о нас и не для нас. Мол, если Запад интересуют природные богатства Украины – пусть он защитит нас от орды. Оружие и деньги без людей и мотивации не работают. Доказано американцами во Вьетнаме, Ираке, Афганистане и т.д. А мотивация появляется, когда понимаешь, что воюешь не только и не столько за квадратные километры (или границы), а за будущее, в котором защитенное государство станет действительно твоим. Из мачехи превратится в мать. Будет защищать и заботиться о своих гражданах, а не только вспоминать о них, когда нужно идти на войну или платить налоги...
К сожалению, вчера мы не услышали от Президента не то, что ответы на эти болезненные, но крайне актуальные для каждого украинца вопросы – мы не услышали даже самих вопросов. Такое впечатление, что Верховголовкома больше интересует помощь от наших партнеров, чем состояние дел в собственной стране и вызовы, которые встают перед ее гражданами.
Самыми напоминаниями об ужасах Бучи и Мариуполя уже трудно мобилизовать кого-то. Чтобы выстоять в самые темные времена, президенту нужно рассказать украинцам о вожделенной Украине, за которую хочется убивать и умирать. В которой не будет клептоманов МСЭК-овцев и инвалидов-прокуроров. В которой не будут бусифицировать граждан, а граждане не будут атаковать и не унижать работников ТЦК. В словарях которой напротив слоев "решала" и "коррупция" будет стоять примечание "устаревшее", а напротив "госслужащий", "учитель", "врач", "полицейский" - "почетное".
Настоящим победителем в этой войне станет тот, кто зажжет украинский народ мечтой о будущем. Которому народ поверит, что для него или нее эта мечта не предвыборный лозунг, а настоящий смысл жизни. Который сплотит и мобилизует народ ради воплощения этой мечты.
А пока такого лидера не видно, остается апеллировать к партнерам и надеяться, что они спасут Украину. И называть это «Планом победы»...

[djay]

Геннадий Друзенко. конституционалист. основатель первого добровольческого госпиталя им. Пирогова ещё в 14 и до сейчас.

его анализ "плана". который бы я не называл анализом, но скорее криком отчаяния.

Gennadiy Druzenko
27m ·

ПЛАН СПРАВЖНЬОЇ ПЕРЕМОГИ
Оскільки "План перемоги" Президента – це його бачення, як Захід має врятувати Україну від росії, я його не коментуватиму. На жаль, Президент спробував сформулювати для наших західних партнерів, чого він від них хоче, і попередити, що "свято місце не буває порожнім" – якщо Захід не готовий захистити Україну, її ресурси дістануться московії.

Ну, когда эта "волна воплей" схлынет, то можно будет вполне трезво рассуждать. Что "План" сам по себе и не плох и не хорош, поскольку, скорее всего, необходимое условие для дальнейшей помощи Запада. Даже если бы там было "у попа была собака" - и то бы сошло. Як на мэнэ. Все хотели "План" - вот он есть. Это как пароль для входа на слудующий уровень. И не надо выдумывать, что должно быть что-то эдакое, от чего Путлер застрелится, а НАТО сразу даст Томагавки. "И будет горшок с медом и хорошая погода". Сложно стараться выглядеть
глупее, чем есть, но народ напрягается вовсю.

Все, типа, партнеры Украины не станут от наличия каких-то украинских планов что-то для себя менять. Это понятно (должно быть). Третий год партнерства за часив вийны, и бог знает какой - просто так. От Майдана - с бурными приветствиями, до ожидания, как падет Киев "за 3 дня". Всех орущих склероз прибил? Бывает. Всех, кто за Майдана представлял себе "планы" - "прыйде Захид до нас, и зробыть на зло Расии з нас конфэтку!". Що таки планы булы - надо геть забрехатысь соби самим, щоб нэ згадаты чесно. И что никто не пришел и фуевых конфеток (окромя Рошен-Порошен) не сделал - то таки факт. И война с 14 года локальная, и полная с 22... А все опам неймется - не называть вещи своими именами. Сами на себя в зеркало смотрят, а видят не свою пыку, а свое воображение. Буйственное, по самое никуда.

Шо вы тут (и там) кипиш подняли? Повод набросать дерьмо на вентилятор? Хоть какой. Кто-то реально серьезно полагает, что есть какие-то такие писульки, которые враз поменяют расклады сил, закончат войну и нас таки вопрут в НАТО (во время войны, против всех их правил)? А ну признавайтесь - есть тут такие? Я ничему уже не удивляюсь, а уж заявленной дурости - совсем никак.

[djay]

Кстати, если Юля молчит в общем лающем хоре, то у нее еще шось в голове осталось. Хотя бы в том плане, чтобы выделиться из всех. Возможно позже она ляпнет то же, что и вся свора. Ну а вдруг таки нет? Мозги включит? Будем посмотреть.

[Вэл]

Кстати, если Юля молчит в общем лающем хоре, то у нее еще шось в голове осталось. Хотя бы в том плане, чтобы выделиться из всех. Возможно позже она ляпнет то же, что и вся свора. Ну а вдруг таки нет? Мозги включит? Будем посмотреть. :pleasantry:

как бы ты не смотрела всё это, у меня уверенность, что зеля и ко - это беда для украины. я мог бы написать и с большой буквы Беда!

:-)

в твоих критериях я один из своры лающих собак.

хоть ситуация с зелей и выглядит патовой, но пора начинать на него давить не столько ситуативной критикой в соцсетях, а чем-нибудь более действенным. все разумные критики так или иначе упоминают про необходимость нового общественного договора (конституции), который бы формулировал некий образ Украины во всех социально-правовых аспектах, как договор между всеми вида "Мы, народ Украины ..." (конституция США в преамбуле примерно так и звучит), а не как в конституции:"Верховная рада от имени народа украины". и эта действующая конституция, как компромисс между кем и кем? не только довела государственность до клановой мафиозности в виде тотальной коррупции на всех уровнях, где судебная и исполнительная власти только вывески, но и в критический момент не доставила законных инструментов для отстранения таких как зеля от власти верховной. с этим поделать ничего нельзя, к сожалению.

но законно давить на зелю и ко инструменты всё же есть. надеюсь про них вспомнят и активируют.

:-)

[dusik_ie]

на мой взгляд ситуация выглядит безвыходной патовой, но не безысходной.

А почему я ее такой не вижу? Ладно я, никто даже твоя любимая Юля не требует Зеленского подвинутся и не говорит о надвигающейся катастрофе. От Порошенко тоже этого нет. Есть типичные фыркания и презрения в сторону "Зе-команды", но на то они и оппозиция, чтобы так поступать.
Другое дело, если во власти заговор и они гробят все и мы на грани - вот тогда да, имел бы смысл в кардинальных решениях. А ты какие-то свои личные тревоги вдруг спроецировал на Зеленского как на источник всех (твоих) бед. Вот, типа, если его скинуть, то и гора с плеч твоих сойдет.
Не сойдет потому, что ты, по видимому, не там ищешь.
Может у тебя это пост-стрессовое состояние так проявляется?

[dusik_ie]

Gennadiy Druzenko
Насамперед я хотів би почути від Президента, за яку Україну ми воюємо. Бо майбутнє точно вимірюється не територією країни, а якістю життя її громадян. Я хотів би почути, що – окрім "гробових" – держава запропонує дітям та вдовам загиблих.

Ага. Одним одного хотелось бы, а другим - другого. Если бы Зе начал рисовать план "Украины будущего" то уже другой какой-то блогер (а может и этот) написал бы - Нужен план, что делать непосредственно сейчас и на ближашую перспекоиву, с учетом наших ресурсов и степени толерантности партнеров, а не рисовать какие-то "голубые дали" будущего Украины.

Так, к сожалению, у нас много любителей сопли разводить.

[Вэл]

Вэл писал(а): ↑Сегодня, 07:54
на мой взгляд ситуация выглядит безвыходной патовой, но не безысходной.

А почему я ее такой не вижу?

а потому что у тебя нет моей запредельной интуиции. но это простительно.
а вот то, что у тебя с аналитическими способностями проблема - ты не замечаешь. "законы единства и аналогии" тут ничем помочь не смогут.

:-)

Ага. Одним одного хотелось бы, а другим - другого. Если бы Зе начал рисовать план "Украины будущего" то уже другой какой-то блогер (а может и этот) написал бы - Нужен план, что делать непосредственно сейчас и на ближашую перспекоиву,

да какой из него художник, чтобы рисовать? он клоун-чтец, а не писатель.
конституцию пишут коллективно - конституционной ассамблеей, которая принимает итоговый проект/проекты, который/которые затем выносятся на референдум потому, что в преамбуле должно быть записано "Мы, народ Украины, принимаем ...".

по действующей конституции зеля и ко творят произвол. я бы сказал законно творят, но в конституционном суде припали пылью существенные претензии к уже принятым законам, целой серии системообразующих, как к неконституционным. эти претензии не рассматривались ещё до войны и не принимаются к рассмотрению сейчас. по разным причинам, которые тебе неведомы. но они есть и доступны ко вниманию всем, кто в этом спец. а ты не спец. ты профан.

:-)

[rodnoy]

а вот то, что у тебя с аналитическими способностями проблема (1) - ты не замечаешь (2).

Так і є :) (добавлю очевидное: второе также является следствием первого)

[Вэл]

сырая копия (на украинском). опубликовано сегодня и подтверждена на телеграм-канале Валерия Залужного.

источник: https://www.pravda.com.ua/columns/2024/10/17/7480137/

ещё не читал.

:-)

13 чесних фактів про війну в Україні

Промова Надзвичайного і повноваженого посла України у Великій Британії і Північній Ірландії, Головнокомандувача України (2021–2024) Валерія Залужного у Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House)

13 чесних фактів про війну в Україні
Українська правда — Read time: 5 minutes

Промова Надзвичайного і повноваженого посла України у Великій Британії і Північній Ірландії, Головнокомандувача України (2021–2024) Валерія Залужного у Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House)

Доброго усім дня. Я радий усіх вітати і насамперед дякую за запрошення у таке чудове місце. Це велика честь для мене знаходитися не тільки тут, а посеред вас, дуже розумних і відомих людей.

Перш як перейти до свого виступу. Вже традиційно, користуючись нагодою, кожну зустріч із своїми друзями і партнерами я розпочинаю і закінчую словами вдячності за підтримку. Я дякую за те, що ми вистояли, дякую за те, що ми продовжуємо боротися, і сподіваюся, що не зважаючи на слабкість політиків, продовжимо боротьбу і здобудемо Перемогу, не лише України, а й для усього цивілізованого світу, над чумою, яка прийшла у цей світ в 21 столітті.

Отже, Шановні присутні, прошу вибачення, але знаходячись у цих стінах, я хотів би, щоб наша розмова була чесною. Лише чесність приведе нас до правильного розуміння тих процесів, що відбуваються. Тоді, я сформую декілька фактів дійсності, які можуть претендувати на емпіричні судження. Але чи є вони науковими, звісно, вирішувати вам.

Отже, перший факт дійсності, думаю ви зі мною погодитеся, це існування визначення "колективний Захід". Він дійсно існує, і ми вважаємо це групою розвинутих західних країн, з високо розвинутими економіками і демократіями та власною системою безпеки. Такими як НАТО.
У світі існує низка авторитарних країн, з високою концентрацією влади в одних руках. Ці країни позбавлені демократії. Їхні економіки базуються на запасах корисних копалин, або на плановому регулюванню, і призначені для обслуговування інтересів правлячого лідера або парії чи руху.
У світі є країни, яким внаслідок історичних подій та прагнення власного народу вдалося вийти зі складу авторитарних імперій та режимів. Деякі з них приєдналися до колективного Заходу. Деякі, в основному через супротив авторитарних імперій, продовжують свою боротьбу за приєднання до цивілізованого світу, при цьому зберігають небезпеку втрати власної незалежності. Деякі, такі як Грузія, Білорусь вже втратили формальну незалежність. Така країна як Україна, внаслідок шаленого опору росії та власної нерішучості, опинилася у війні за власну незалежність від авторитарної імперії.
Дуже важливе ствердження для розуміння війни в Україні. На відміну від Білорусі та Грузії, що втратили свою незалежність майже безкровно, Україна вже 10 років зі зброєю в руках бореться саме за свою незалежність. Повномасштабна війна вже триває майже три роки. Більше 30 тисяч людей вже загинуло. Сотні тисяч отримали поранення, але ми продовжуємо боротися. Цей факт, мабуть є головним доказом того, що ми, українці, прагнемо жити у цивілізованому західному світі. І попри усі негаразди, ми маємо право на своє власне майбутнє. Наш ворог, зневажаючи наше власне бажання, заперечує нашу історію та культуру, намагається саме знищити нас як націю. Підтвердженням цього є не лише події з історії минулого століття. Такі як голодомор, наприклад, зовсім нещодавні події у Бучі та Гостомелі, події на окупованих територіях. Саме цей факт унеможливлює будь-яке мирне співіснування у майбутньому і відповідно не може розглядати будь-які варіанти зупинення війни на основі будь-яких намірів про взаємну безпеку.
Причиною того, що відбувається сьогодні в Україні, є закономірні наслідки небажання саме колективного Заходу впливати на глобальну систему безпеки. Саме користуючись слабкістю Заходу і безпосередньо США, росія у 2008 році розпочала розширення "простору безпеки". Вже згодом у 2014 році, під мовчання все того ж колективного Заходу росія розпочала війну проти України, яка врешті стала самою кривавою війною 21 століття в центрі Європи.
Вже сьогодні, щоб Захід продовжував боятися далі, путін говорить то про червоні лінії, то про ядерну зброю, а західні політики все частіше, знаходячись у заручниках своїх виборців, читають молитву про необхідність уникнення ескалації. Це знову, лише факт дійсності. Але, чи обмежиться ця війна саме апетитами путіна, тільки Україною, на це вже повинні дати відповідь якраз західні політики. Своїм виборцям.
Колективний Захід не вірив в Україну. Тому західна преса, боячись путіна, давала Україні спочатку три години, потім три доби. Потім, прийшовши на допомогу Україні, Захід, боячись чи то ядерної війни, чи то ескалації не забезпечив Україну необхідною кількістю зброї, тому ми не змогли досягти у 23-му році якихось значущих успіхів у розгромі росії і увійшли у стан затяжної війни, вихід із якою вже сьогодні здається неможливим. Я не буду зупинятися на цьому. Сподіваюся, що ви могли ознайомитися із моїми статтями. До речі, я писав їх саме для вас. Бо саме тоді ми втратили можливість самотужки підійти до завершення війни. І ось чому.
Цей факт дійсності вже стосується усіх нас, хто знаходиться у цьому залі. Це вже стосується кожного з вас. Скажіть, будь ласка, чи є сьогодні секретом, що навколо росії об’єдналися Китай, Північна Корея та Іран? Чи хтось вважає, що вони об’єдналися проти України? Якщо так, то хай я буду першим, хто сумнівається. Більшість у цих країнах навіть не знає, де знаходиться Україна. А якщо уважно подивитися на таку організацію як БРІКС, а особливо на її перспективи? Він буде розширюватися. А що ж колективний Захід? Він все ще боїться ескалації ?
Важливий факт дійсності. Війна. Хочете ви цього чи ні. Хочуть цього ваші виробники зброї з контрактами на руках, чи ні, війна, на жаль, змінилася. Війни зразка 1953 року вже не буде. Вона закінчилася влітку 23-го року в Україні. У той момент, коли на поле бою прийшли роботи, а західна преса і натівські генерали сміялися з мене. Вже в 2024 році в бій прийшли технології. Їх привів штучний інтелект. З мене вже ніхто не сміється. Навіть тут у Британії вже переглядають стратегію національної безпеки. НАТО мовчить. А що тоді з глобальною безпекою? Чи вона досі тримається на винищувачах, авіаносцях і наддорогих ракетах? Я вас трохи засмучу. Ні. На жаль. Але не зупиняюся на цьому. Сподіваюся, ви читали, що я публікував для вас.
Ми, українці, що воюємо за власну свободу вже 10 років, бачимо перемогу дуже просто. Нам необхідно отримати три базові відчуття.
Відчуття власної безпеки. Ми маємо бути впевнені, що хоча б 100 років на Україну ніхто не нападе. Ми хочемо мати гарантію власної безпеки для себе і своїх дітей. Це можна зробити найшвидше найпростіше. Україні потрібно вступити в НАТО. Або зробити з України НАТО. Як наприклад Ізраїль. Так, сьогодні альтернативи НАТО немає. Спірне питання щодо військових спроможностей НАТО. Але альтернативи сьогодні немає.
Ми маємо отримати відчуття необмежених можливостей розвитку. Будь-хто в Україні має мати необмежені можливості. А це – відновлення післявоєнної України. Це те, про що зараз багато розмов на Заході. Але чи можливе відновлення без безпеки? Чи згоден інвестор вкладати кошти в країну, де завтра може бути знову війна? І тут я вас засмучу. Ні. Ніяких довгих перспектив без безпеки не існує апріорі.
Кожний українець має відчувати, що він знаходиться у власній домівці. Що він вдома. Де він народився і виріс, де поховані його батьки і де живуть його діти. У мирі і спокої.
Я прийшов сюди не критикувати Захід чи НАТО. Я абсолютно розумію, що Україні, навіть за Будапештським меморандумом, ніхто нічого не винен. Україна щодня б’ється за виживання. Я всього лиш хочу, щоб пан Джорджа Сантаяна був не правий. Або ми, людство, у чиїх руках доля 21 століття, були розумними і пам’ятали своє минуле, щоб не пережити його в майбутньому.

Валерій Залужний, Надзвичайний і повноважений посол України у Великій Британії і Північній Ірландії

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

[dusik_ie]

а вот то, что у тебя с аналитическими способностями проблема (1) - ты не замечаешь (2).

Так і є :) (добавлю очевидное: второе также является следствием первого)

Ну надо же спелись - один с запредельной интуицией, а другой аналитик. Ты тоже считаешь, что нам нужно менять конституцию и скидывать Зеленского силой?

А можно хоть одно - то из последнего, что у вас обоих перевесило чашу весов - что такого зделал преступного Зеленский за последнее время (год/полгода), що у вас обох терпець урвався?