Почалось усе з сигналів із США. Ще минулого року ФБР виявило злочинне угрупування на території своєї країни, яке у рамках відмивання коштів контрабандним (в основному) шляхом переправляло ці кошти в Україну. Пачки новеньких американських доларів у банківських упаковках зі штрих-кодами та позначками банків Атланти, Канзас-Сіті та Міннеаполіса. У шаленій кількості.
Це угрупування, до якого входив громадянин США, двоє натуралізованих росіян та один українець, було взято під "ковпак" для того, щоб відслідкувати шлях цих грошей. Під підозру потрапило і Посольство України у США в силу того, що такі суми могли відправляти в Україну або дипломатичною поштою, або за участю одного з наших банків, який має ліцензію на закупівлю готівкової валюти. Наскільки мені відомо, ці підозри не підтвердились, але підтвердилась версія задіяння у цих схемах представництва RUSSIAN AGENCY у Штатах та колишнього українського депутата, а нині російського сенатора Деркача. Проте, задіяння нашого посольства у транзиті грошей до України не зникло з аженди згаданих корупціонерів, і як ми чуємо на плівках, вони планували здійснити вплив на Зеленського з метою призначення на пост посла у США того самого Галущенко.
У цьому контексті нагадаю, що представник ФБР постійно працює у НАБУ у рамках міжвідомчого меморандуму, підписаного ще президентом Порошенко у 2015 році.. Він має власний кабінет у будівлі НАБУ і щодня спілкується з детективами, перебуваючи в курсі всіх розслідувань. Після приходу адміністрації Трампа була коротка технічна перерва, проте після візиту директора НАБУ до США та його зустрічі з першим заступником директора ФБР, документ було перепідписано.
У рамках цього меморандуму здійснюється оперативна взаємодія між НАБУ та ФБР у справах, що стосуються топ-корупції. Саме через цей канал українській стороні були передані первинні напрацювання стосовно широкомасштабної сітки корупційних схем серед найближчого оточення Зеленського. Після того, як відбулася чергова планова ротація американського представника, і до Києва прибув новий офіцер Федерального бюро розслідувань, його перша робоча зустріч із детективами була саме за кейсом Міндіча.
_2. Головною умовою цієї зустрічі було те, що про цей кейс не повинен знати сам Зеленський.
А що сам Зеленський? Зеленський просто "сказився" (с), коли тільки у травні ц.р. дізнався про це. Чи від того, що його не ввели у курс справи, чи від того, що під ударом опинилось все його близьке оточення - від Шефіра до Міндіча. Не знаю.
Чи брав участь сам Зеленський у згаданих схемах - теж не знаю. Але те, що він замість того, щоб вивести своїх поплічників на чисту воду, пішов найбільш тупим шляхом: "замовив" НАБУ та САП підконтрольній собі СБУ та у законодавчий спосіб намагався поставити під такий же контроль ті єдині структури в Україні, які ще не були підзвітні йому та Єрмаку. Що з цього вийшло, ви знаєте.
Чому основні арешти та обшуки відбулись саме зараз, а не влітку?
Тут все просто. Влітку НАБУ ще не мало матеріалів стосовно російського сліду у цій справі, і у Агенства не було сил та засобів отримати необхідні докази такого сліду. Необхідні докази від американської сторони надійшли тільки за тиждень до відомих вам подій.
Як вдалося втекти Міндічу та Цукерману?
Це для мене найбільша загадка. Чому, розповім по порядку, як людина, знайома з оперативно-розшукними методами роботи с/с. Отже, після того, як у правоохоронні органи надходить перший сигнал про злочинні дії, оперативні підрозділи відкривають СОП (справу оперативної перевірки). Коли в рамках СОП накопичено достатньо матеріалів, процесуальні органи порушують кримінальну справу, а розшуково-оперативні продовжують свою роботу в рамках СОР - справи оперативної розробки. На цьому етапі правоохоронці отримують від САП дозвіл на прослуховування, зовнішнє спостереження, люстрацію електронного листування тощо.
Як правило, за тиждень до обшуків та арештів, орган, який веде справу, встановлює за основними фігурантами справи цілодобове зовнішнє спостереження - саме для того, щоб не дати їм втекти за кордон та знищити докази їх протиправної діяльності. Водночас, на випадок, якщо фігуранту якимось чином вдасться збити з пантелику ЗС, направляють офіційного листа у прикордонну службу з вимогою під будь-яким приводом затримати підозрюваного до приїзду повноважного представника НАБУ. Який вже на місці оголосить фігуранту про підозру. Чому все це не було зроблено, в мене в голові не вкладається - тут або халатність НАБУ або ж елементарна зрада.
Не менший подив викликає в мене і запровадження санкцій проти Міндіча та Цукермана, як громадян Ізраїлю. Є припущення, що цим Зеленський унеможливлює екстрадицію згаданих персонажів до України. Бо нема такого договору між Києвом та Єрусалимом. Але ж це подвійна дурість! Бо такий договір існує між Ізраїлем та Сполученими Штатами! І як фігуранти справ про корупцію у США, ці двоє можуть бути швиденько перенаправлені до ФБР, де почнуть здавати вся і всіх. Підозрюю, що президент опинився у позиції вимушеного цугцвангу і вибрав найкращий варіант серед найгірших. Але хто йому доктор?
Че дійсно це є атака на президента воюючої країни з боку Заходу?
Відповім прямо - так, це є продумана атака Заходу на президента воюючої країни. І можливою вона стала тоді, коли наголос на "воюючій країні" перестав бути для наших донорів вирішальним. Логіка тут проста: ми ледь збираємо кошти з наших платників податків для допомоги Україні, а Україна в особі оточення президента витрачає ці кошти на золоті унітази та будівництво власних маєтків. Так може Зеленський про це не знав? Тоді йому грош ціна як президенту - якщо його водили за ніс найближчі друзі та призначені ним особисто посадові особи вищої ланки. Хоча, виходячи з того, що він намагався поставити під свій контроль НАБУ і САП, все він знав. ІМХО.
Так от, настав час, коли об'єднаний Захід почав схилятись до того щоб замінити "президента воюючої країни" - як максимум, або ж не допустити його до майбутніх виборів - як мінімум. І якщо стосовно другої позиції вже сформувалось чітка єдність, то стосовно першої йдуть дискусії. В основному, вони стосуються того, як це зробити, не порушуючи українських законів.
_3. Найбільш ймовірним бачиться заява про добровільну відставку президента. До цього його можуть спонукати дві речі - подальший тиск корупційними справами проти його найближчого оточення (на черзі - Єрмак) у поєднанні з гарантіями особистої безпеки (т.зв. "білий парашут").
Стоп! Це ж деморалізує військо! Також може настати вакуум влади тощо.
Ну, військо набагато більше деморалізує оприлюднені зараз факти корупції, а не зміщення того, хто своїми діями або відсутністю таких це допустив. Що стосується можливого вакууму влади, то його можна уникнути - технічний прецедент цього ми мали на початку 2014-го. І управління військом від цього не постраждає - головнокомандувач (не Верховний, а простий) залишиться на місці і виконуватиме свою роботу. Але буде вирішене основне питання - західні донори отримують певні гарантії щодо нерозкрадання своєї допомоги - як військової, так і фінансової.
Які наслідки цього скандалу для України?
Невтішні. Доповідь Єврокомісії щодо виконання Україною умов вступу до ЄС, незважаючи на велику кількість заяв про «вражаючий прогрес», показує дуже серйозну точку напруженості у відносинах євроструктур та української влади. У доповіді йдеться про «зростаючий тиск з боку державних інститутів» на антикорупційні установи та організації громадянського суспільства, зокрема через кримінальні розслідування. Окремо згадується як проблемні сфери судова реформа та критикується політизованість посади генпрокурора, який зараз, по суті, є головним «караючим мечем» влади. У тому числі і щодо антикорупціонерів.
На Банковій розраховували, що після втрати влади Демпартією Вашингтон не впишеться за її клієнтеллу, а Європа як завжди не зважиться відкрито виступити проти Зеленського. Спочатку розрахунок виправдався частково - Трамп справді промовчав, а ось Європа, на що не очікував Київ, вирішила в жорсткій формі підтримати колишніх підопічних Демпартії США, фактично перехопивши над ними управління і зажадавши від Зеленського не намагатися взяти їх під контроль, погрожуючи припиненням фінансування. А останній корупційний скандал став рушійною бомбою для відносин Зеленського та Європи з потенційно дуже серйозними наслідками.
Тому на тлі реальної загрози особисто для себе, Зеленський намагається продовжувати політику «я до цього не причетний, підтримую боротьбу з корупцією, уряд співпрацює з НАБУ». Проте це йому навряд чи допоможе. Швидше лише посилить недовіру йому особисто.
По-перше, на Заході вважають вкрай сумнівним припущення, що найближчий соратник Зеленського Міндіч міг провертати грандіозні корупційні схеми без відома президента. По-друге, очевидно, що мета нинішніх дій НАБУ і «антизеленської коаліції» не Галущенко і не Міндіч. Удар наноситься особисто по Зеленському з метою його примусу відмовитись від репресивного контролю над парламентом та урядом. Або ж, у разі відмови президента від корупційно-примусової моделі управління, усунути чинного президента від влади. У цьому сенсі наступного удару буде завдано по Умерову, Єрмаку та деяких міністрах, на яких корупційного компромату теж достатньо.
Єдине у що я не вірю, так це у створення "уряду народної єдності". Чомусь ми уявляємо собі, що він складатиметься переважно з членів команди Порошенка. А ви спитали у Юлі чи Разумкова? А ви спитали у колишніх регіоналів, які зараз співпрацюють з зеленими? Ці питання якось не приходять в голову, а між тим вищеназвані сили формально претендуватимуть у цьому уряді на свої посади і свої інтереси. Лебідь, рак і щука - ось що я передбачаю у разі намагання створити такий уряд. Ні, це не вихід.
ОК, йдемо далі. А кого наші західні донори бачать в якості наступників діючою влади - чи то у результаті виборів, чи то у результаті вимушеної відставки нинішніх очільників країни?
_4. Відповім теж конкретно, і посил буде дуже простим: Захід почав атаку на Зе, Зе почав атаку на Залужного. Справа у тому, що за словами куратора України з NFATC, у якості наступників нинішньої влади, США бачать чотири можливих центри політичного тяжіння.
Перший - це військово-політичне коло, яке формуватиметься навколо генерала Залужного. Природньої з існуючих політичних сил, яка тяжітиме до цього центру, американські аналітики бачать Порошенка. У парламент умовна партія Залужного та партія Порошенка повинні йти окремо одна від одної, бо їх передчасне єднання може потягнути униз кожну з них. Далі - прозахідна коаліція, професійний уряд, приблизно однакова політична програма.
Відсутність партії у Залужного? Генерал не може зараз створювати партію, не може вести публічні розмови про політику нашої влади чи її перспективи. І не може піти з посади посла заради фальшстарту своєї політичної кар'єри. Усьому свій час, але по інформації співробітників нашого Посольства у Британії, все це у процесі формування. І програма, і команда.
Ще трохи про Залужного. Багато хто ставить йому у провину те, що він кинув своїх бійців і комісувався у той час, коли тисячі інших військовослужбовців не можуть це зробити, навіть маючи важкі поранення та інші проблеми зі здоров'ям. Згоден, зі сторони це виглядає саме так. Але на той час у генерала був непростий вибір: або залишитись у війську на низовій посаді і працювати з тими, з ким він не сходиться у поглядах на військове будівництво, або ж піти на державну посаду з перспективою створення свого центру політичного тяжіння. З подачі та на прохання британців, він вибрав друге. Посада посла у такій країні, як Британія, це не тільки неоцінимий політичний досвід, але й можливість своїм авторитетом впливати на рішення наших західних партнерів стосовно масштабів допомоги Україні. Плюс, генерал публікує у світовій пресі багато статей, які характеризують його не тільки як грамотного військового, але й як відданого державника. Що стосується докорів йому щодо невдалого контрнаступу, просто послухайте інтерв'ю Наєва - там все добре пояснено.
Другою силою, навколо якої формуватиметься нова політична реальність, вестерни бачать виключно військових (Білецький та інші). Їх природніми союзниками вважають усі праві партії на чолі зі "Свободою".
Третім центром тяжіння може стати конгломерація ліваків, які поєднають у собі проросійські та компромісно-поразницькі настрої. Природнім партнером такої сили бачаться прибічники Юлії Тимошенко.
І, нарешті, четвертою силою намагатимуться стати ті, хто зараз входить до лав "зелених". Звісно, вони зроблять ребрендінг партії і покличуть у свої лідери Разумкова, але Зеленського серед них вже не буде.
Звісно, дивлячись на можливі перспективи, Захід надає перевагу першому варіанту, а тому підтримка генерала на продовжиться - як у ЗМІ (наразі жодне американське видання не згадує Залужного без того, щоб не нагадати, що генерал має найбільші шанси стати наступним президентом України), так і на політичному рівні.
Таким чином, не тільки в Україні, але й на Заході сформувалася свого роду «антизеленська коаліція» у складі антикорупційних структур, західних донорів та політиків, наближених до Порошенка. Саме тому, не маючи змоги впливати на ФБР та західних донорів, і отримавши ганебну поразку у спробі знищити незалежність антикорупційних структур, влада Зеленського наразі робить те, що робить у незрозумілих чи програшних для себе ситуаціях - атакує Порошенка та Залужного. І якщо стосовно першого вона це робить у режимі нон-стоп, то стосовно другого - по ситуації. А ситуація для президента може погіршитись, якщо ще більше загостряться проблеми на фронті. Тому багато хто із західних аналітиків вважає, що спроби за будь-яку ціну утримати Покровськ і Мирноград, викликані, в тому числі, і небажанням Зеленського допустити, щоб новина про падіння міст наклалися на скандал зі справою Міндіча. Спірна теза, але не я її автор.
Ничего из их воплей и соплей, начиная с апреля 19 года не вышло. А так жыж кому-то неймется, шоб именно Зе подписывал договора о мире! Из трусов, контрацептивов и всего, шо на тех местах болтается, выпрыгивают до неба. Шухер колоссальный. Последний бой? 
